ПЕРЕДАЧА ВІДЕОЗОБРАЖЕННЯ В КОРПОРАТИВНИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖАХ. СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ.
Зосименко Володимир
(Ukraine, Kiev 2003)
З бурхливим розвитком інформаційного суспільства
зросла відповідно, необхідність обробляти все зростаючу кількість інформації
(як локальної, що знаходиться на одному комп’ютері, так і мережної і міжмережної).
В даний час усе частіше інформаційними даними є телевізійне відеозображення,
мультимедіа, що висувають нові вимоги до продуктивності мереж. Необхідним устаткуванням
для передачі відеозображення є: комп’ютер із установленою підтримкою відео,
відеокамера і з’єднання. Вибір з’єднання є найбільш складним із усього устаткування.
На рисунку 1 представлені способи передачі
відеозображення.
Рисунок 1 - Способи організації передачі відеозображення
Для організації передачі відеозображення використовуються
послуги аналогових телефонних мереж загального користування (ТфМЗК), ISDN (Integrated
Services Digital Network), виділені лінії, лінії Т1/Е1, ІР.
Самий старий і простий спосіб з’єднання - по комутуємій
телефонній лінії загального користування. З обох кінців установлюється по модему.
Обидва модеми настроюються на максимальну швидкість. Основні недоліки такого
з’єднання полягають у тому, що телефонні лінії прокладалися для передачі мови,
і абсолютно не призначені для передачі відеоданих. Найвищим досягненням сучасних
модемів на каналі тональної частоти є швидкість 33,6 Кбіт/с у тому випадку,
коли на шляху проходження інформації необхідно робити хоча б одне аналого-цифрове
перетворення, і 56 Кбіт/с у випадку, коли інформація піддається
тільки цифро-аналоговому перетворенню. Очевидно, що такі швидкості, неприйнятні
для використання телефонної лінії загального користування для передачі відеозображень.
Використання модемного зв’язку забезпечує передачу від 1 до 2
відеокадрів у секунду. У кращому випадку, при використання телефонної лінії,
як середовища передачі відеозображень, результатом буде віконце із зображенням
розміром у 176х144 елемента. Більше збільшення швидкості передачі по комутуємій
телефонній лінії неможливо.
ISDN (цифрові мережі з інтегральними послугами)
більш швидкісні. Інтерфейс BRI дає можливість установити дуплексний режим обміну
зі швидкістю 128 Кбіт/с (логічне об’єднання двох каналів В, 2В+D), така швидкість
дозволяє передавати зображення з частотою до 10-30 кадрів у секунду з удвічі
більшим вікном, ніж при комутованому модемному зв’язку. Інтерфейс PRI надає
швидкість 2,048 Мбіт/с, що дозволяє передавати відеозображення з гарною якістю.
Крім того, якість цифрових каналів набагато вище, ніж аналогових.
Це значить, що відсоток спотворень кадрів буде набагато нижче, а корисна швидкість
обміну відеоданими істотно вище.
На жаль, і ISDN властиві певні недоліки,
серед яких треба виділити високу вартість.
Після передачі адресної інформації канал D мережі
ISDN залишається вільним, по ньому можна реалізувати передачу даних. Але оскільки
швидкість по каналу D звичайно, не перевищує 9600 біт/с, то його використання
для передачі відеозображення неприйнятно.
Необхідну швидкість передачі даних забезпечують
виділені лінії, що надають в оренду телекомунікаційні компанії. Звичайно вони
надають в оренду два типи виділених каналів: канал тональної частоти зі смугою
пропущення 3,1 КГц і широкополосний канал із смугою 48 КГц. Швидкість передачі
на виділеному каналі тональної частоти з використанням стандарту V.32 ter 19200
біт/с, для виділеного широкополосного каналу 60-108 КГц існує три стандарти:
V.35 швидкість 48 Кбіт/с, V.36 швидкість 48-72 Кбіт/с, V.37 швидкість 96-168
Кбіт/с. Ці швидкості, прийнятні для передачі відеозображення. Єдиний недолік
- це дуже висока орендна місячна плата за канал.
Канали Т1 (швидкість передачі дорівнює 1,544
Мбіт/с), а також більш швидкісні Т2 і Т3 дозволяють передавати будь-які дані,
представлені в цифровій формі, - комп’ютерні дані, телевізійне зображення. Аналогом
каналів Т в міжнародному стандарті є канали типу Е1 (швидкість передачі 2,048
Мбіт/с), Е2 (8,488 Мбіт/с), Е3 (34,368 Мбіт/с).
На рисунку 2 показана схема з’єднання двох вузлів
А і Б з можливістю передачі відеозображення. Вузли А і Б належать різним мережам.
Компонентами цієї схеми можуть бути телекомунікаційні, локальні (LAN, Local
Area Networks) і глобальні мережі (WAN, Wide Area Networks).
Рисунок 2 - Схема з’єднання двох вузлів з можливістю передачі відеозображення
Революційний ріст Інтернету привів до
того, що сьогодні протокол IP застосовується для передачі
відеозображень на віддалені відстані. При передачі відеозображення важливо забезпечити
задану якість обслуговування (швидкість передачі відеозображення, затримка передачі,
час реакції), що мережа IP не в змозі гарантувати. Це пов’язано з тим, що мережа
IP заснована на дейтаграмному способі передачі. Дейтаграмний спосіб передачі
заснований на тому, що всі пакети обробляються незалежно один від одного, пакет
за пакетом. Вибір наступного вузла відбувається тільки на підставі адреси вузла
призначення, що міститься в заголовку пакета. Приналежність пакета до певного
потоку між двома кінцевими вузлами і двома додатками, що працюють на цих вузлах,
ніяк не враховується. Пакети, що йдуть по тій самій адресі призначення, можуть
добратися до нього різними шляхами. Одні пакети можуть прийти до адреси призначення
раніш, інші спізнитися. Тому IP мережі не можуть забезпечити гарної якості передачі
відеозображення. На користь IP мереж виступає здатність фрагментувати пакети
(розподіл педаваємого кадру на кілька частин, при переході з мережі, яка має
більшу довжину одиниці даних у мережу з меншою максимальною довжиною одиниці
даних). Іншою особливість IP є система адресації. Сьогодні трафік IP є неодмінним
атрибутом будь-якої мережі передачі даних.
|
|
||||
|
||||
|
|
||||
|
|
||||
|
