Тема: Станційна сигналізація

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЇ ТА РОЗРАХУНОК ЧАСУ

Введення

1.Методи технічної експлуатації координатних АТС 20 хвилин

2.Основні положення про станційну сигналізацію 30 хвилин

3. Структурна схема системи сигналізації 30 хвилин

1. Автоматическая коммутация: Учебник для вузов/ О.Н.Иванова, М.Ф.Копп, З.С.Коханова, Г.Б.Метельский; Под ред. О.Н.Ивановой. – М.: Радио и связь, 1988. – 624 с.

2.Станционные сооружения городских телефонных сетей/ Ю.Н.Корнышев, А.Я.Маркович, В.М.Пискер, В.М.Романцов; Под ред. Ю.Н.Корнышев: Учебник для рабочих связи. – М.: Радио и связь, 1987. – 304 с.

Плакати

Метод експлуатації міських координатних АТС типу АТСК-У зводиться до своєчасного усунення ушкоджень станційного обладнання з метою підтримки допустимого рівня якості обслуговування абонентів.

ТО районних АТС повинно здійснюватись контрольно-коригуючим методом, який характеризується виключенням більшої частини планових профілактичних перевірок при забезпеченні постійного автоматизованого контролю роботи обладнання і контролю якості обслуговування абонентів. Втручання персоналу у роботу обладнання з метою виявлення і усунення пошкоджень дозволяється тільки при перевершені заданих значень показників якості встановлення з’єднань.

Профілактичні перевірки можуть здійснюватися лише в обмеженому обсязі для тих видів обладнання, автоматичний конроль за роботою яких недостатній. Технічне обслуговування координатних вузлів вихідного і вхідного з’єднання здійснюється по статистичному методу, доповненому профілактичними перевірками обладнання.

2. Функції обслуговуючого персоналу

Функціями обслуговуючого персоналу є:

1. безперервний контроль за роботою обладнання за допомогою УАК (устрій автоматичного контролю за проходженням з’єднань) і статистична оцінка якості зв’язку за допомогою автоабонента(АА);
2. усунення несправностей, виявлених за допомогою автоматичної контрольної апаратури і ручних випробувальних пультів, у разі зниження якості зв’язку, пере вершення
3. встановлених порогових значень кількості записів УАК, а також по станційній сигналізації і заявках абонентів;
4. ведення станційного обліку непроходжень з метою виявлення ушкоджень у обладнанні;
5. проведення профілактичних перевірок обладнання і окремих кіл, які не контролюються КВА (контрольно-випробувальна апаратура);
6. забезпечення кліматичних умов приміщення автоматичного залу у межах норм для підвищення якості обслуговування

3. Організація поточного обслуговування

Надійність дії АТС залежить від технічного стану приладів станції і вірності їх роботи. За роботою приладів і проходженням з’єднань необхідний постійний контроль.

В початковий період роботи обладнання потрібне цілодобове обслуговування станції. Після ліквідації пошкоджень, які з’явились у перший період експлуатації допускається періодичне обслуговування, одно- двухзмінне, при умові передачі сигналізації на обслуговуєму АТС чи у ЦТЕ.

Для визначення місця і характеру пошкоджень, а також для визначення якості роботи станції на АТСК-У використовується автоматична контрольна апаратура, у склад якої входять:

УАК - устрій автоматичного контролю за роботою маркерів і регістрів у процесі встановлення з’єднань;

АА – автоабонент, призначенний для автоматичної перевірки роботи обладнання станції і встановлення якості з’вязку при встановленні внутрістанційних і вихідних викликів. АА може працювати також у режимі виявлення ушкоджень;

УН - Е– електронна апаратура обліка навантаження, забезпечує отримання статистичних данних про навантаження, кількість викликів, втрат викликів і тривалості занять по напрямках пошуку і абонентським групам;

Для повного контролю обладнання і прискорення виявлення пошкоджень поряд з автоматичною контрольною апаратурою на АТСК-У використовується ручна апаратура перевірки з автоматизованою програмою перевірки.

У склад ручної перевірочної апаратури входять:

ПОВ – пульт одночасних викликів, що дозволяє встановлювати одночасно п’ять з’єднань. Працює у двох режимах: визначення якості зв’язку і виявлення ушкоджень;

ППМ – пульт для перевірки працездатності маркерів ступені пошуку, АШ-CD, ГШ, ГШК і РША. Може контролювати роботу маркера ступені РШВ;

ППР-2 – пульт для перевірки абонентських і вхідних регістрів. Програма перевірки встановлюється оператором вручну.

ПШК-2 – пульт для перевірки шнурових комплектів.

ПРСЛ-2 – пульт для перевірки комплектів РСЛ, ПКВ, ИКЗСЛ, ПКИ і інші.

Визначення якості роботи АТСК-У і виявлення несправностей в обладнанні станції здійснюється з допомогою наступних технічних засобів:

1. станційна сигналізація
2. устрої автоматичного контролю (УАК)
3. автоабонент (АА)
4. прилад одночасних викликів (ПОВ)
5. устрій автоматичної установки данних для випробувально-вимірювального столу кроззу.

Розглянемо станційну сигналізацію в системі АТСК-У

Пристрої станційної сигналізації призначені для контролю дії приборів АТС, забезпечують формування оптичних і акустичних сигналів при їх ушкодженні чи несправній роботі. Ці сигнали забезпечують робітникам АТС чи ЦТЕ отримання в загальному вигляді інформації про ушкодження, які виникають у процесі експлуатації.

Ушкодження, які відображаються устроями сигналізації:

1. порушення електроживлення через вихід з ладу запобіжника;
2. порушення роботи маркера ;
3. блокування лінійного комплекту через несправності на лінії;
4. непродуктивне заняття (затримка звільнення) ШК;
5. несправність СВУ;
6. коротке замикання у ланцюгах;
7. зниження рівня одночастотного генератора.

Ушкодження можуть бути: аварійними і неаварійними. Приклад аварійного ушкодження це перегорання запобіжника стативного ряду. Вихід з ладу одного з блоків ступені ГШ при невеликому навантаженні не впливає на якість обслуговування, тому це ушкодження відноситься до неаварійного.

По ступеню важливості сигнали, які формуються, поділяться на три категорії:

1. аварійні-С1
2. групові-С2
3. індивідуальні-С3

1. До аварійних (С1) відносяться перегорання рядового запобіжника, стативного запобіжника СВУ (6 чи 2А), стативного запобіжника багаточастотного генератора (БГ), стативного запобіжника АК-АВ (6А), плати маркера АК-АВ і інші.
2. Групові (С2) сигнали виникають при перегоранні стативних запобіжників на 6А на платах МАШ (МАВ, МСD), ГШ, ГШК, РША, стативу РЗЛ, запобіжника БКЗ, а також при блокуванні маркерів (МАВ, МСD, МГШ, ГШК, РША).
3. Індивідуальні сигнали (С3) виникають при перегоранні індивідуальних запобіжників приладів

Найбільш важливі оптичні сигнали супроводжуються безперервними акустичними сигналами (дзвінком), інші – переривчастим дзвінком. В залежності від місця дії сигналізація поділяється на стативну, рядову (РС), групову (ГС) і загальностативну (загальностативний повторювач) ОПС. Крім того, передбачається табло виносної сигналізації, яке встановлюється за межами автоматичного залу (на вузловій станції чи у ст. інженера дома).

По принципу обслуговування сигнали поділяються на: А - аварійні, ТС – технічні, АС – абонентські.

Пояснення сигналів:

А – сигнал, який відзначає перегорання стативних запобіжників, які викликають зупинку стативу;

ПП – сигнал, який відзначає перегорання індивідуального запобіжника;

ТС – технічний сигнал, який відзначає порушення роботи

маркера;

АС – абонентський сигнал, який відзначає непродуктивне заняття абонентом комплекту чи приладу.

БЛ – сигнал блокування комплекту чи приладу.

НИ – несправність у індукторних ланцюгах.

СВУ – сигнал несправності джерела індукторного чи зумерного струму.

МГ – несправність багаточастотного генератору.

Характеристика основних сигналів АТСК-У приведена в таблиці 3.1

Табл. 3.1

На МТМ передбачається централізація сигналізації. Для цієї мети на АТСК-У використовується плата дистанційної сигналізації (ДС), на яку поступають сигнали від стаимвної сигналізації, електроживлячої установки, ПСК і від кроззу. Сигнали сигналізації по трьом двухпроводовим лініям передаються на пульт чергового електромеханіка чи ЦТЕ. На пульт передаються сигнали не більше чим від 5 АТС.

Через схему сигналізації стативу АК-АВ здійснюється живлення (-60В) плат АК, БКЗ планок А і В, плати маркера АВ. Перегорання будь-якого з запобіжників забезпечується спрацюванням реле, контакти яких забезпечують загорання одноіменних сигнальних ламп і забезпечують подачу аварійного сигналу на рядову сигналізацію.

На схему рядової сигналізації сигнали аварії поступають від різних стативів ряду і забезпечується їх розподіл по напрямкам. Ця схема забезпечує роботу загальнорядової сигналізації (лампи А, ПП, ТС, АС, БЛ, НИ, ПР1 і ПР2). Лампи ПР1 і ПР2 сигналізують про перегорання запобіжників 2А у платі рядової сигналізації. Інші лампи фіксують відповідні одноіменні ушкодження, які поступають зі схеми сигналізації стативу. Крім того, схема рядової сигналізації формує і транслює сигнали для виносної сигналізації С1, С2, С3.

Усі сигнали про несправності з схеми рядової сигналізації передаються на релейну схему групової сигналізації. Фіксація несправностей здійснюється на виносному табло (загальностанцій-

ний повторювач ОПС). На цей повторювач поступають сигнали від стативів БГ і плати дистанційної сигналізації ДС. Лампи табло ОПС мають різні кольори в залежності від важливості інформації у відповідності індексу сигналу (див. Табл. 3.1).

Для контролю за станом АТСК-У використовується виносний пульт, фіксуючий несправності по категоріям С1, С2, С3. Пульт встановлюється у чергового, який знаходиться на іншій АТС (чи ВС) чи на квартирі ст. інженеру.

Фіксація несправностей здійснюється реле С1, С2, С3. Контакти цих реле забезпечують включення акустичної сигналізації, а інші контакти передачу сигналів несправності на АТС цілодобового чергування.

Для поглибленного вивчення матеріалу необхідно засвоїти питання сигналізації та контрольно-випробувальної апаратури АТСК-У [2, с.283-295] та ознайомитись з пристроями сигналізації на АТС [1, с.605-609].

Тема 1.Методи технічної експлуатації комутаційних систем

Лекція № 2

План лекції