2.1 Структурні схеми систем відеоспостереження

Системи телевізійного спостереження знаходять широке застосування в комплексному захисті об’єктів у державних структурах, правоохоронних органах, службах безпеки банків, комерційних установах, де вони використовуються для контролю доступу, у якості пошукових і оглядових засобів.

У найпростішому випадку телевізійна система спостереження складається з однієї або декількох камер, що передають зображення по коаксіальному кабелю на один чи кілька моніторів (рисунок 2.1) [6,7]. Але така система не ефективна для великих, або територіально розрізнених підприємств. Тому, сьогодні тенденція веде усе більше й більше до установок, виконаними у виді комплексу системної техніки.

Більш складні системи можуть нараховувати десятки камер. Для керування ними використовуються кілька різних типів приладів: відеокомутатори, квадратори, мультиплексори, матричні комутатори. Вибір того чи іншого типу устаткування залежить від завдань охорони, кількості камер у системі і вимог, що накладаються на якість відеозапису і виведеного на екран зображення. В якості записуючого пристрою в аналогових системах використовується аналоговий відеомагнітофон і носій відеокасета, а для якісного запису зображення від декількох камер використовується мультиплексор (рисунок 2.2) [6,7].

В даний час цифрові системи представляють реальну альтернативу аналоговим і мають переваги в наданих можливостях обробки, запису і передачі (мережних можливостей) відеозображення. Такий перелом зв’язаний у першу чергу, із наступними факторами:

• падінням вартості збереження 1 Мбайта даних на жорстких дисках і інших носіях;
• доступність могутніх обчислювальних засобів і засобів передачі даних;
• розвиток апаратних і програмних засобів, орієнтованих на роботу з відеосигналами.

Сучасні системи в переважній більшості випадків є “гібридними” (рисунок 2.3) [8,9,10,11]. Це означає, що відеосигнал формується ПЗС-матрицею відео-камери в цифровому виді. Далі ця цифрова інформація перетвориться електро-нікою відеокамери в аналоговий сигнал (наприклад, у стандарт PAL), що надалі надходить на пристрій оцифровки, що перетворює його знову в цифрову форму. Оцифрований сигнал можна зберегти на жорсткому диску комп’ютера і/або передати його через інтерфейсний модуль, наприклад, у мережу Fast Ethernet.

Існують і цілком цифрові системи, що оперують винятково з відеоданими в цифровій формі. Зокрема, така система може бути побудована на основі мережної відеокамери з убудованим WEB-сервером, або цифрової відеокамери і сервера на

Рисунок 2.1- Найпростіша телевізійна система спостереження

Рисунок 2.2 - Аналогова система відеоспостереження

Рисунок 2.3 - Гібридна (цифро-аналогова) система відеозапису і передачі відеосигналів

Рисунок 2.4 – Цілком цифрова система відеозапису і передачі відеосигналів

базі комп’ютера (рисунок 2.4) [3,9,11]. Такі системи можуть, активізуватися по сигналу тривоги і передавати через мережу відеосигнал з невеликою передісторією на віддалений комп’ютер. Можлива і безупинна передача цифрового відеосигналу від такої системи в мережу Fast Ethernet.

Виникає вибір між гібридними цифро-аналоговими і цілком цифровими системами відеореєстрації. На користь гібридних систем виступає простота переходу на їхню експлуатацію. Користувачу при переході з аналогової системи, не треба змінювати уже встановлені на об’єкті камери, досить замінити лише пристрої відеозапису. Але присутні і недоліки, наприклад, потрібно додатково встановлювати пристрої передачі оцифрованого відеосигналу по комп’ютерній мережі. Цифровим системам такі додаткові пристрої не потрібні. Тому цифрові системи відеореєстрації і передачі відеосигналів мають привабливіший вигляд.