Зобразити структурну схему ЦСП неперервних повідомлень, яка містить джерело та одержувач повідомлень, АЦП і ЦАП, кодер і декодер завадостійкого коду, модулятор і демодулятор, лінію зв'язку та джерело завад. Зобразити часові діаграми в усіх точках схеми, задавши вільну форму

неперервного вихідного сигналу та числом рівнів квантування. Пояснити, з яких міркувань вибираються інтервал дискретизації за часом і крок квантування за рівнем. До часових діаграм дати необхідні пояснення, виходячи з призначення кожного блоку.

Структурна схема цифрової системи передачі (ЦСП) представлена на рис1.1. Часові діаграмыи у точках, вказаних на схем представлені, на рис.1.2. Джерело повідомлень видає на виході безперервний сигнал (т. 1). У складі ЦСП передбачені пристрої для перетворення безперервного повідомлення в цифрову форму – аналогово-цифровий перетворювач (АЦП) на передаючій стороні і пристрій перетворення цифрового сигналу в безперервний - цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) на приймальній стороні.

Джерело повідомлень видає на виході безперервний сигнал (т. 1). У складі ЦСП передбачені пристрої для перетворення безперервного повідомлення в цифрову форму - аналого-цифровий перетворювач (АЦП) на передаючій стороні і пристрій перетворення цифрового сигналу в безперервний - цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) на приймальній стороні.

У склад АЦП входить: дискретизатор, квантователь і кодер 1. Перетворення аналог – цифре складається з трьох операцій, спочатку безперервне повідомлення (т.1) дискретизується за часом. Це виконується за допомогою дискретизатора. Інтервал дискретизації вибираеться на основі теореми Котельникова: “Сигнал с финитным спектром можно точно восстановить по его отсчетам, взятым через интервалы времени D t£ 1/(2 F_в) , где F_в -верхняя частота спектра сигнала”. На практиці частоту дискретизації вибирають рівною f_д = 2.3 ¸ 2.5F_в. Получені розрахунки миттєвих значень (т.2) квантуються за рівнем у квантователі. Кількість рівнів квантування М визначається з помилки квантування, пік фактора сигналу й відношення сигнал/шум. А число разрядів в кодовому слові буде рівне m = log₂M. Получена послідовність квантованих значень передаваємого повідомлення (т.3) представляеться кодуванням у вигляді послідовності m-ічних кодових комбінацій. Частше всього кодування зводиться до номеру рівня в двійковій системі числення. Таке перетворення називаеться імпульсно-кодовою модуляцією й виконується у кодері 1 (т.4). Для забезпечення підвищення завадостійкості послідовності імпульсів з виходу кодера 1 (т.4) подаеться на кодер 2. Задача кодера 2 зкладається у введенні збитковості в повідомлення у залежності з принципом завадостійкого кодування. Кількість можливих кодових комбінацій становиться більше, ніж повідомлень. Частина комбінацій називаються розрішеними (тобто, які сформовані кодером 2), а частина - заборонені (тобто, які з’явилися в результаті помилки). Завдяки цьому становиться можливим знажодження та виправлення помилок на прийманні. На рис.1.2 представлений код з перевіркою на парність, дозволяючій знаходити однократні помилки. З виходу кодера 2 (т.5) послідовність імпульсів подається на модулятор. Загальний принцип модуляції полягає в зміні одного або декількох параметрів несучого коливання у відповідності з передаваємим повідомленням. На рис.2 представлена амплтудна модуляція. З вихода модулятора (т.6) сигнал відправляється в лінію з’вязку. Лінією зв’язку називається середовище, для передачі сигналів від передавача до приймача (коаксиальний або волоконно-оптичний кабель в системах електроз’взку, вільний простір в системах радиоз’вязку).