1. КОНЦЕПЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ

1.1 Особливості інтелектуальної мережі

Інтелектуальна мережа (ІМ) – це нова концептуальна структура, що забезпечує можливість як операторам, так і незалежним виробникам вводити нові послуги в мережі та змінювати їх на вимогу абонентів. ІМ ґрунтується на фундаментальній ідеї розміщення базових функцій необхідних для виконання послуг, у різних компонентах мережі.

Поняття ІМ базується на принципах поділу функцій керування додатковими послугами , тобто сервісом, і функцій керування – встановленням з’єднання. В ІМ функції цих типів виконуються різним устаткуванням, при визначених правилах взаємодії між різними його видами. Завдяки такому поділу стало можливим уводити в мережу нові послуги без зміни функціонування вузлів мережі. При цьому сервісна логіка у вигляді програмного забезпечення вільно розміщується у фізичних вузлах мережі.

Основна мета інтелектуальної мережі — швидке, ефективне й економічне надання інформаційних послуг масовому користувачеві. Завдяки цьому користувач не чекає, коли постачальник послуг (експлуатаційна організація зв’язку чи будь-яка інша) надасть йому послуги, а одержує їх тоді, коли йому потрібно. Відповідно до цього користувач i платитиме за надані послуги протягом часу користування ними. Отже, швидкість i ефективність надання послуги дає змогу забезпечити її економічність, оскільки користувач орендуватиме канал i послуги лише протягом певного часу, а це уможливлює зниження витрат. Саме в цьому, тобто у гнучкості надання послуг i полягає принципова вiдмiннiсть інтелектуальної мережі від інших.

Створення комутаційних систем — дорогий процес, який не має завершення через можливість появи нових послуг та їх непередбачуваність. Саме тому концепція IN ґрунтується на розподілі функцій комутації та надання послуг: комутацію (у загальному випадку встановлення зв’язку) забезпечує комутована мережа зв’язку (КМЗ), надання послуг — база даних (БД). Кожен користувач IN, звертаючись через КМЗ, замовляє ту чи іншу послугу в БД, яка надає йому послугу через КМЗ. За такої побудови інтелектуальної мережі КМЗ i БД можуть розвиватися самостійно, але взаємодіяти вони мають спільно відповідно до звичайних стандартів, протоколів та інтерфейсів.

База даних, що забезпечує надання послуг, має будуватися згідно з модульним принципом, за яким певна послуга надається відповідним модулем, який не має зв’язку з іншими послугами. Це означає, що введення нових послуг не потребує зміни всієї бази даних. Такі модулі с “будівельними блоками”, що використовуються у створенні програмного забезпечення. Розробники БД i ЕОМ, як правило, дотримувалися концепції, за якої операційні системи не залежать від прикладних завдань.

Оскільки концепція IN не залежить від типу КМЗ, її можна побудувати на базі будь-якої мережі, у тому числі й телефонної загального користування, виділеної цифрової комутованої чи персональної або на базі всіх зазначених мереж. Створення інтелектуальної мережі можливе на будь-якому рiвнi розвитку мереж зв’язку в державі.

Особливо слід відзначити взаємозв’язок між інтелектуальною мережею та мережею універсального персонального зв’язку (УПЗ). Поряд з прогресивною концепцією IN зараз активно розробляється (i вже використовується) концепція УПЗ. Кожен абонент УПЗ матиме єдиний персональний телефонний номер, яким користуватиметься в будь-якому масці світу.

Отже, сформулюємо три основні переваги інтелектуальної мережі:

• швидке, ефективне й економічне надання інформаційних послуг масовому користувачеві, в тому числі й рухомому;
• поєднання економічних інтересів трьох сторін — користувачів, постачальників послуг i постачальників устаткування
• можливість реалізації зв’язку на будь-якій комутованiй мережі.

Приведу визначення IN у тому вигляді, як воно трактується в Міжнародних рекомендаціях. Інтелектуальна мережа — це архітектура, для якої характерні такі принципи:

• широке використання сучасних засобів обслуговування інформації
• ефективне використання мережних ресурсів;
• модульність мережних функцій з можливістю багаторазового їх використання;
• одночасне створення i впровадження послуг завдяки модульним, повторно використовуваним мережним функціям;
• iнварiантнiсть засобів розміщення мережних функцій у різних фізичних об’єктах;
• взаємодія мережних функцій через незалежні від послуг стандартизовані інтерфейси;
• можливість керування деякими атрибутами послуг з боку абонентів i користувачів;
• стандартизоване керування логікою послуг.

До основних особливостей інтелектуальної мережі, якi відрізняють її від „не інтелектуальних” мереж, насамперед належать:

• взаємна незалежність змін, що вносяться в базову мережу й інтелектуальну надбудову (платформу IN) під час реалізації будь-яких додаткових послуг;
• практична одночасність процесів створення i впровадження послуг;
• можливість доступу до послуг з використанням звичайних інтерфейсів “користувач-мережа” (аналогова телефонна лінія, базовий і первинний доступи цифрової мережі інтегрального обслуговування тощо);
• незалежність у процесі розроблення та впровадження додаткових послуг від постачальників комутаційного устаткування;
• можливість для абонентів створювати свої власні послуги за додаткову плату i гнучко, за своїм розсудом, змінювати профілі конкретних послуг.

Отже, інтелектуальна мережа, в якій проявилися сучасні тенденції обчислювальної техніки та техніки зв’язку, зробила реалізацію нових послуг зв’язку настільки технологічною, що вони перестають бути штучним дорогим товаром.