1.3. Концептуальна модель інтелектуальної мережі

Основою стандартизації в галузі інтелектуальних мереж є концептуальна модель INСМ, стандартизована Міжнародною спілкою електрозв’язку в Рекомендації I.312/ Q.1201. Модель складається з чотирьох площин (рис. 1.4) i відбиває абстрактний підхід до описування IN.

Модель поділяє аспекти на такі, що стосуються послуг, i такі, що пов’язуються з мережею, яка дає змогу описувати послуги й можливості незалежно від базової мережi.

Площина послуг SР подає мережу лише з погляду послуг, тобто немає інформації про те, як надаються послуги мережею.

Глобальна функцiональна площина GFР описує можливостi мережi, необхiднi розробникам для впровадження послуг. Тут мережа розглядається як єдине цiле, даються моделi обслуговування виклику ВСР і незалежних вiд послуг конструктивних блокiв SIВ.

Рисунок 1.4 – Концептуальна модель інтелектуальної мережі.

Розподілена функціональна площина DFP описує функції реалізовані вузлами мережi. В нiй мережа розглядається як сукупність функціональних елементів, що породжують iнформацiйнi потоки.

Фізична площина РР описує вузли мережi, якi містять функціональні елементи та протоколи взаємодії.

Концептуальна модель — це абстрактний засiб створення iнтелектуальних мереж послідовним описуванням їх “зверху донизу”.

Концепцiя iнтелектуальної мережi виникла внаслiдок iнтеграцiї мереж зв’язку та обчислювальних мереж. Подана концепція IN у певному вiдношеннi нагадує концепцію, покладену в основу мережної архiтектури систем SNА. В архiтектурi SNA аналогічно IN визначено рiзнi типи вузлiв, причому вузли, що вiдрiзняються наявнiстю рiзних компонентiв (функцiй), називаються адресованими елементами мережi. Можна стверджувати, що основною концепцiєю SNA є наявнiсть функцiональних початкових рiвнiв. Служби SNA розподiлені за рiвнями так, що логiчно незалежнi одна вiд одної функцiї можуть розроблятися й реалізовуватися незалежно; звернення до цих функцiй також незалежнi.

Глобальна функцiональна площина розмiщена мiж площиною послуг i розподiленою функцiональною площиною. Послуги iдентифiкуються в площинi послуг, розкладаються на компоненти, а потiм вiдображаються на один або бiльше SIВ глобальної функцiональної площини. Кожен SIВ так само вiдображається на один або бiльше функцiональних об’єктiв розподiленої функцiональної площини.

У глобальнiй функцiональнiй площинi вiдбувається базовий процес обслуговування виклику ВСР та його взаємодiя з блоками SIB через точку повернення процесу РОR, у якiй керування пiсля обслуговування виклику повертається ВСР. Пiд процесом тут треба розумiти реалiзацiю будь-якої специфiчної функції інтегральної мережi.

Послуги, iдентифiкованi на площинi послуг, декомпозуються на компоненти, а на глобальнiй функцiональнiй площинi об’єднуються в один або декiлька повторно використовуваних блокiв SIВ. Пов’язанi між собою, цi блоки становлять глобальну логiку послуги, яка реалiзує конкретнi компоненти й послуги.

Отже, ВСР описує процес обслуговування викликiв базової комутованої мережi, з якої запитуються послуги iнтелектуальної мережi. За допомогою точок РОI та РОR (здiйснюється взаємодiя ВСР з GSL, внаслiдок чого реалізуються послуги й компоненти послуг iнтелектуальної мережi.

Користуючись блоками SIВ як будiвельними елементами загальної конструкцiї послуги та здiйснюючи переривання процесу ВСР за допомогою точки РОI i повертаючи йому керування за допомогою точки РОR, розробник реалiзує будь-якi послуги й компоненти послуг iнтелектуальної мережi.

Вузли ІМ, як правило, виконують одну або кілька функцій, що поділяються на три основні категорії: функції, що відносяться до керування викликом, функції, що відносяться до керування послугами і функції, що забезпечують послуги (експлуатаційна підтримка й адміністрування мережі ). Дані функції визначені в таблиці 1.1.