1.2 Принципи побудови та архітектура ІМ

Основною вимогою до архітектури IN є відокремлення функцій надання послуг вiд функцiй комутації та розподіл їх за різними функціональними підсистемами.

Як i для традиційних мереж функції комутацiї залишаються в базовій мережi, а функції керування послугами та створення i впровадження їх виносяться в окрему вiд базової мережi інтелектуальну надбудову, яка взаємодіє з базовою мережею за допомогою стандартизованих інтерфейсів (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Схема узагальненої функціональної архітектури інтелектуальної мережі.

Вимога стандартизації протоколів узгодження між базовою мережею й інтелектуальною надбудовою звільняє операторів вiд залежності, що існувала раніше, вiд постачальників комутаційного устаткування.

Взаємодія між функціями комутацiї та керування послугами здійснюється за допомогою прикладного протоколу iнтелектуальної мережi INAP, стандартизованого Міжнародною спілкою електрозв’язку в Рекомендації Q.1205. Керування створенням i впровадженням послуг виконується через прикладний програмний інтерфейс АРІ, стандартизація якого поки що не завершена. Отже, стандартизовані iнтерфейси IN роблять мережу відкритою для незалежних змін як в інтелектуальній надбудові, так i в базовій мережi.

Узагальнена функціональна архітектура наочно відбиває одну з основних ідей реалiзації IN за формулою:

Інтелектуальна мережа = комутатор + комп‘ютер.

До цієї формули протягом багатьох років прагнули виробники комутаційного устаткування та засобів обчислювальної техніки. При цьому перші отримували можливість гнучкого оперативного створення i впровадження нових послуг зв’язку без суттєвих змін у комутаційному устаткуванні, а другі – вихід на один з найбільших сегментів ринку нових інформаційних технологій.

Рисунок 1.2 – Архітектура iнтелектуальної мережi

На рис. 1.2 зображено комбінацію базової мережi (ТфМЗК) та iнтелектуальної надбудови (платформи IN). Основними частинами надбудови є:

Вузол комутацiї послуг (ВКП, SSP - Service switching point), свого роду інтерфейс ТфМЗК з інтелектуальною надбудовою, який становить розширену спеціальними функцiями цифрову систему комутацiї виявляє виклики IN i звертається до вузла керування обслуговуванням (ВКО, SCP – Service control point) за iнформацiєю, необхідною для обслуговування цих викликів. Саме в ВКО розміщується “інтелект” у вигляді мережних баз даних, де вміщуються алгоритмічні сценарії обслуговування викликів, якi стосуються рiзних служб. База даних, де зберiгається iнформацiя про абонентiв IN, про послуги, до яких вони мають доступ, та еталонні програми логiки обслуговування, що належать до рiзних служб. Сюди ж залучений термінал адміністратора, за допомогою якого створюються i впроваджуються нові послуги, а також вносяться корективи в процесі керування мережею та її обслуговування.

Безпосередньо до системи керування послугами (СКП, SMS – service management system) (рис. 1.3) приєднується термiнал абонента, який дістає можливiсть керувати послугами. Частина БД, куди має доступ абонент, називається комерцiйною. Вона дає змогу абонентовi за своїм розсудом вносити певнi корективи в процес обслуговування виклику (змiнюючи конкретнi атрибути послуги) на пiдставi наданих йому статистичних даних. З СКП абонент може одержати iнформацiю з деталізованим рахунком за користування послугами. Нині розробляються технічні засоби, якi на відміну вiд традиційних мережних архітектур дають змогу абонентовi не лише керувати своїми послугами, але й брати участь у їх створеннi.

Рисунок 1.3 – Структура системи керування послугами (СКП) ІМ.

Абонент, отримавши доступ до вузла середовища створення послуг (SCE – service creation environment), з використанням спецiальних технiчних засобiв у реальному масштабі часу об’єднує наявні в його розпорядженні конструктивні блоки, що виконують рiзноманiтнi мережнi функції в єдиний алгоритм, який реалізує певну програму логіки послуги, що вiдповiдає його вимогам. Вузол iнтелектуальної периферiї (ВІП) підтримує загальномережнi функції, потрiбнi для обслуговування викликiв з використанням пристроїв, якi застосовують для вiдтворення, синтезування або розпiзнавання мовних повiдомлень, а також для виконання iнших допомiжних функцiй, централiзована реалiзацiя яких є бiльш ефективною.

Комплекти автоiнформаторiв вузлів інтелектуальної периферії можуть відтворювати записанi заздалегiдь мовнi повiдомлення, якi при одержанні вiд користувача додатково керуючої iнформацiї пiдказують йому можливi способи керування викликом.

Середовище створення послуги дозволяє постачальнику ТфМЗК створювати нові послуги або перебудовувати існуючі.

Вузол ланцюга обслуговування (Service circuit node - SNC) є програмним мережним вузлом, який дає змогу постачальнику ТСОП створити нові, пов’язані з ланцюгами послуги, що містять синтез мовної інформації, інтерпретацію, повторення або трансляцію.

Вузол доступу до мережі (Network accesses point - NAP) виділяє тригери, але не може зв’язуватись з вузлом керування послугою. Відповідно він надсилає виділений виклик ІМ до вузла переключення послуги для ручної обробки. Вузли доступу до мережі дають змогу здійснювати широкий доступ до багатьох послуг, що базуються на ІМ, без необхідності постачальнику ТСОП перетворювати свої комутатори на вузли комутації послуг.

Операційні системи OS подають функції обробки, адміністрування і експлуатації, які містять надання послуг, введення рахунків, експлуатацію мережі, обробку аварійних сигналів, вимірювання трафіка і мережне керування.

Отже, IN, на вiдмiну вiд існуючих мереж, характеризуються розвиненим реконфiгурованим i дружнiм користувачевi iнтерактивним інтерфейсом, який забезпечує процес доступу до послуг.

Як уже зазначалося, IN передбачає розподiл функцiй комутацiї та надання послуг. Iнформацiя, що стосується керування викликами, передасться між вузлом комутації послуг та вузлом керування обслуговуванням відповідно до прикладного протоколу INAP, який є користувачем підсистеми ЗКС-7. Транспортною основою передавання iнформацiї мiж ВКО та СКП може служити протокол пакетного передавання даних Х.25. За такої архiтектури транспортна мережа використовується лише для безпосереднього встановлення iнформацiйних з’єднань, а iнтелектуальна надбудова виконує всi функції щодо надання додаткових послуг. Базова мережа зв’язку України (ТфМЗК та iн.) й iнтелектуальна надбудова можуть розвиватися незалежно i взаємодіяти вiдповiдно до стандартних правил.

Це уможливлює розгляд IN як системи, відкритої для будь-яких змін у базовій мережi (коли потрібно впроваджувати нові технологiї SDH, АТМ тощо) та в надбудові (з появою нових послуг).

Архітектура мережі типу ІМ є найбільш адекватною платформою для створення глобальної інформаційної інфраструктури (ГІІ), яка надає користувачам набір комутаційних послуг, які забезпечує відкрита множина додатків і охоплює всі види інформації, можливість її одержання у будь-який час, у будь-якому місці з належною якістю та за прийнятною тарифікацією. ГІІ сприяє меті досягнення міжнародного консенсусу за загальними принципами, що визначає потреби в доступі до мереж та додатків, і можливість їх роботи на базі прозорого об’єднання мереж, устаткування обробки інформації, баз даних і терміналів, здатних до взаємодії і взаємозв’язку.